"У будинках Тухл колоди лежать не класично, горизонтально, а вертикально, як частокл. Це дм-фортеця, яка захища свох мешканцв. Усй команд дуже сподобалась така алегоря. Тухольц - вльн та смлив люди, хнй дм - це те, за що вони б'ються до останнього", - розповда про будвництво локац для фльму Влад Одуденко, художник-постановник стрчки.
Партнером та консультантом стрчки став Мжнародний Фонд вана Франка. Окрм цього, з нагоди прем’ри фльму, в Укран випустили тематичну марку та србну монету вд “Ощадбанку”. Нагадамо, 28 листопада в широкий укранський прокат вийде сторичний трилер Цна правди польсько режисерки Агнешки Голланд, генеральним меда партнером якого виступа канал Украна. Рк 1241. Зйомки вдбувалися в Карпатах, на озер Синевир, та пд Кивом.
Та й взагал вже близько до кнця Захар Беркут почина нагадувати щось на кшталт чи то битви у Гельмовй Западин з Володаря перснв чи то укрансько верс 300 спартанцв. Важко перерахувати, скльки видв рзно збро було задяно у зйомках, але те, що картинка вийшла дуже видовищною – факт. Зи сис Карпати, – повинен був казати Захар Беркут монгольському воначальнику у кнц, скидуючи його ногою з фнально каменюки. Грим – нереально крутий! Одяг, якого пошили бльше трьох тисяч одиниць – неймоврний. Зрозумло, що окупити бюджет виробництва за рахунок прокату в Укран вн не зможе н за яких обставин, про це не може бути й мови, проте фльм збираються показувати за кордоном. Бекраунд.
Колабораця з ноземними акторами - американськими, монгольськими, казахськими, британськими, - за переконанням режисера, дозволить вивести укранську культуру на свтовий рвень. Битви, двобо, засдки, кнн трюки та нша середньовчна картинка. "Вдтворити природу - це найскладнше завдання. Багаття гортиме всю нч. Проте вс варанти були важкодоступн, зрештою грську ущелину довелося будувати у кностуд Film. Паралель напрошуться сама собою. Звичайно ж н! Само собою воно антрохи не по-дурному.
Пдбиваючи пдсумки, скажу, що для мене весь Захар Беркут вдображений у динй сцен: любовнй, Максима Мирослави. Здавалося б, можна було розмахнутися на повну. Показати справжню гропрестолвську пристрасть, чуттвсть, сексуальнсть. Але що ми бачимо? Губи, плеч, губи, плеч… один статичний поставний кадр з голою дупкою двома нжками. Кадр, який залива свтло мсяця. Ось це для мене Захар Беркут. Недотягли. Вектор зрозумлий, чого хотли досягти – ясно. Однак не вийшло. Фльм не справля враження конкурентоспроможного, вн вторинний, вн банальний, таких фльмв було вже безлч. Але нхто ж не говорить, що поганий жанровий фльм – це кнець свту. Боронь Боже! Вн не настльки поганий, яким мг би бути – це вже точно. Помтно, що з Беркута намагалися витягнути все по максимуму, щиро намагалися. Але нема, повз, не витягли.
